Инфо        07 апреля 2019        568         0

Скульптура як фактор демократії

Жанна Кадирова. «Пролом» Локація: київські кручіНаприкінці січня 2010 року стали відомі проекти-фіналісти всеукраїнського конкурсу «Образ майбутнього» міської скульптури. Саме змагання відбувалось в кілька етапів у листопаді-грудні 2009 року, його організатором виступила благодійна організація «Спільна мета». Учасники мали подати до розгляду проекти, створені спеціально для одного з чотирьох міст України: Києва, Харкова, Одеси чи Львова. Переможців обирало професійне журі спільно із самими містянами. Останні отримали змогу проголосувати за свого улюбленця завдяки виставкам, організованим безпосередньо на центральних майданчиках згаданих міст. Конкурс мав на меті не просто підтримку сучасного мистецтва, а набагато далекосяжніші соціальні й політичні цілі. Як зазначають організатори події: Олег Кручінін. «Втрачений час» (переможець в Одесі) Локація: район пляжу «Лузанівка»«Сьогодні в Україні відсутнє розуміння ролі публічного простору у розвитку культури та формуванні свідомості нового покоління українців. Крім того, немає жодної стартової платформи для скульпторів, архітекторів, дизайнерів та художників, що працюють з міським середовищем. Завдяки конкурсу їх бачення сучасного міста, їх проекти буде вперше представлено широкій аудиторії. Водночас, розвиток мистецтва в публічному середовищі є одним із ключових факторів визнання країни європейською громадою як держави, що генерує ідеї не тільки місцевого, але й глобального культурного значення. Ми сподіваємось, що конкурс міської скульптури не тільки підвищить культурний рівень суспільства, але й об’єднає найрізноманітніші соціальні прошарки населення з усіх регіонів країни».
Максим Демченко. «Тіні забутих предків» (переможець в Харкові) Локація: паркова зона в саду ім.. Т. ШевченкаНезважаючи на подібний широкий розмах, конкурс не програв і з точки зору мистецтва: проекти, що вийшли до фіналу й перемогли, вирізняються концептуальністю й високим рівнем виконання, різко контрастуючи з наявною практикою продукування «мертвих» монументів, що й досі переважає на наших теренах. Не менш значущим видається і те, що завдяки демократичній процедурі в рамках події проявились імена невідомих молодих митців.
Що стосується переможців, то в Києві ним виявилась Олександра Чічкан зі скульптурою «Врожай», якою метафорично позначається людська недбалість. Із захаращеної сміттям землі крізь асфальт пробиваються «гриби» з пляшок, консервних банок та дешевих китайських запальничок. Завдяки використанню яскравого кольорового пластику, «Врожай» виглядатиме ефектно та привертатиме увагу жителів міста до дійсних екологічних проблем. Олег Кручінін – переможець з Одеси запропонував проект «Втрачений час», що представляє собою композицію із «затоплених» ігрових майданчиків та елементів пляжних споруд, розташованих на відстані 100 метрів від берегової лінії пляжу «Лузанівка». Влітку скульптура може використовуватись за своїм прямим призначенням – як розважальний елемент пляжного середовища, оскільки всі гойдалки, гірки, вежі, тощо придатні Микола Рідний, «Камера». Локація: сходи на початку вулиці Полтавський шляхвиконувати свої первинні розважальні та утилітарні функції. Натомість взимку «затоплений пляж» сприйматиметься як ностальгійний пейзаж, символ втраченого минулого, закликаючи перехожих радше до споглядання та роздумів. В Харкові перше місце посів Максим Демченко, який запропонував об’єкт у вигляді пня, від якого падає тінь у вигляді живого, квітучого дерева. З колоди стирчить водопровідний кран, що з нього, в свою чергу, тече вода, розтікаючись по тіні. А на протилежному від тіні та крана боці дерева прорізається тендітна гілочка з листям, символ продовження життя. Робота нагадує про проблеми, пов’язані з екологією, людиною та природою. Композиція також має функціональне призначення — це питний фонтан та невелика лавка, розташовані в самому центрі міста.
Серед фіналістів конкурсу особливо вирізнилися проект Міколи Рідного для Харкова – у вигляді збільшеного відтворення старої плівкової фотокамери ФЕД, що нагадує про колишню харківську школу соціальної фотографії, та «Пролом» Жанни Кадирової на київських кручах – пробита стіна утворює арку, тоді як її уламки можуть слугувати як вуличні меблі.

Джерело: журнал «АСС»

Добавить комментарий